Історія написання вірша Шарля Бодлера “Альбатрос”
Вірш “Альбатрос” (Le Albatros) був написаний французьким поетом Шарлем Бодлером у середині 19 століття. Цей вірш увійшов до збірки “Квіти зла” (Les Fleurs du mal), опублікованої у 1857 році.
Шарль Бодлер був відомий своїми меланхолійними та містичними творами, де він експериментував зі звуками, образами та метафорами. У вірші “Альбатрос” він порівнює поета з альбатросом, великим морським птахом, який не вміє летіти на суші через свої великі крила. Поет розглядає себе як цього птаха, приреченого на самотність і неприродність у своїй творчості, яка не завжди зрозуміла або цінується суспільством.
Вірш “Альбатрос” став одним із найвідоміших творів Шарля Бодлера і входить до золотого фонду французької літератури. Його тема про те, як поет відчуває себе непорівнянним з оточенням, зацікавлює читачів своєю глибиною та філософським підтекстом.
“Альбатрос”
Буває, пливучи дорогами морськими,
Аби розвіятись, полюють моряки
На альбатросів тих, що в вишині над ними
Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки.
Коли на палубу вже люта сила збила,
Король небес, що знав всі грози без числа.
Волочить важко так свої великі крила,
Мов сніжно-білі два розкинуті весла.
Крилатий мандрівник — який незграбний в рухах,
В польоті буйнокрил — каліка на ногах!
Ще й дражняться — той в дзьоб йому із люльки дмуха,
А той, глузуючи, кульгає, ніби птах!
Поете! Князю хмар твоя подібна сила,
Між блискавок ти свій у грозовій імлі;
Але під шал образ перешкоджають крила
Тобі, вигнанцеві, ступати по землі.
Переклад: Івана Драча
“Альбатрос”
Буває, моряки піймають альбатроса,
Як заманеться їм розваги та забав.
І дивиться на них король блакиті скоса —
Він їхній корабель здалека проводжав.
Ходити по дошках природа не навчила —
Він присоромлений, хода його смішна.
Волочаться за ним великі білі крила,
Як весла по боках розбитого човна.
Незграба немічний ступає клишоного;
Прекрасний в небесах, а тут — як інвалід!..
Той люльку в дзьоб дає, а той сміється з нього,
Каліку вдаючи, іде за птахом вслід!
Поет, як альбатрос — володар гроз і грому,
Глузує з блискавиць, жадає висоти,
Та, вигнаний з небес, на падолі земному
Крилатий велетень не має змоги йти.
Переклад: Д.Павличка
Аналіз твору Ш.Бодлера “Альбатрос”
Перші дві строфи вірша описують альбатроса у природному середовищі, надягненого на великі крила, які символізують його неприродню ніжність у повітрі, але непритомність на землі. Поет звертає увагу на його пташину гордість та непохитність у вітрі, але також на його нерухомість на землі, коли його крила стають непотрібними.
Третя строфа відображає порівняння альбатроса з поетом. Поет вважає себе таким самим, як і цей птах, змушений переносити свої великі “крила” (тобто творчість) на землі, де вони стають непотрібними та неповільними. Він відчуває себе непорівнянним з оточенням, відчуженим та пониженим.
Остання строфа підсилює почуття самотності та відокремленості поета. Він порівнює свою долю з альбатросом, який, хоч і має величезні можливості у повітрі, зазнає страждань на землі через свою неприродність. Поет відчуває себе так само неспроможним адаптуватися до світу, як і цей птах, і відчуває біль від непорозуміння та віддзеркалення його творчості.