Красиві та оригінальні вірші про маму для дорослих та дітей
Мамо, добре, що ти є, —
Ніжне сонечко моє!
Від твоєї теплоти
Так і хочеться рости…
Найгарнішу, найдобрішу,
Я люблю тебе найбільше!
І коли дорослим стану,
Теж любить не перестану!
Бо ріднішої, ніж ти,
В цілім світі не знайти!
Добре, мамо, що ти є, —
Тепле сонечко моє!
День травневий, день весняний —
Трави й квіти весняні.
Навкруги — куди не глянеш:
Все всміхається мені.
І в таку чудову днину,
Між пташок дзвінких пісень,
В серці кожної людини
Йшов любов’ю Мамин День.
В день такий приносять діти
До мамів любов свою —
В подаруночках і квітах
Кажуть: я тебе люблю.
Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,
Мамочка,
Мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
День травневий, день весняний —
Трави й квіти весняні.
Навкруги — куди не глянеш:
Все всміхається мені.
І в таку чудову днину,
Між пташок дзвінких пісень,
В серце кожної людини
Йшов любов’ю Мамин День.
В день такий приносять діти
До матусь любов свою —
В подаруночках і квітах
Кажуть: я тебе люблю.
Рідні руки, рідний погляд – ти така в мене одна!
З днем народження вітаю, моя Мамо чарівна!
Ти не плач, не плач ніколи! В мирі, злагоді живи,
По життю, по шляху в вічність легше хай буде іти.
Ти як сонечко на небі, як весінній перший птах –
Чи то можна не любити? Ні, ніхто не скаже так!
Береже хай Ангел Божий твоє серце від біди,
І здорова будь, матуся! Будь щаслива завжди ти!
Крізь горизонти безкраї,
Крізь всі синівські стежки,
Ой, довго ж нас виглядають
Мамині очі зіркі.
Знову розхлюпує вітер
Кленів осінніх вогонь.
Ох, якби в мами він витер
Темні сивини зі скронь!
Від хвилювання заб’ється
І все ж до нас хоч на мить
Мамине зболене серце
Ластівкою прилетить.
Хмарами вкрилося небо
І все дощі та дощі.
Хто ж розгадає, крім тебе,
Що в мене, мамо, в душі?
Часу минуло немало,
Літ вже своїх не лічу,
Але святе слово «мама»,
Ніби молитву, шепчу.
Ми мам своїх любим найдужче у світі!
Зі мною, звичайно, погодишся ти.
Та маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти.
Ми мам своїх любим!.. А посуд не митий…
Та й в хаті згодилося б теж підмести…
А маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти…
Щоб ласкою мами, як сонцем, зігріті,
Могли ми веселі й щасливі рости,
Нам маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти!
Сниться полю дощик,
Картоплині – горщик,
А відерцю сниться
Копанка криниця.
Сонце сниться вітам,
Хатці сниться брама,
А маленьким дітям
Сниться їхня мама.
Ніч над містом засвітила
Зоряну доріжку,
Мама стомлена присіла
Коло мого ліжка.
Ти, матусю, не хвилюйся,
Я вже підростаю.
Місяць в небі усміхнувся:
Зірочку вітає.
Завтра вранці вийде сонце,
Щоб весну зустріти,
А у вазі на віконці —
Для матусі квіти.
Найдобріша, найкраща матусю рідненька!
В цей день ми вклоняємось дуже низенько.
За сонечко ясне, за серце прекрасне,
За те, що добром зігріваєте нас,
За те, що в щасливу і скрутну хвилину
Ми можемо всі прихилитись до вас.
Хай вас обминають невдачі та грози,
Нехай лиш від сміху з’являються сльози,
Міцного здоров’я з роси і води,
Бадьорість та настрій хай будуть завжди!
Лагідна, рідненька, добра і проста,
Наша дорогенька, наша золота,
Натруджені руки, мудрі слова,
Вам, мамо, ніколи спокою нема.
Тож дозвольте в день такий святковий
Побажати щастя, радості в житті,
Щоб не знали, мамо, горя Ви ніколи
І до 100 років Ви для нас жили!
Мамо люба, добра, мила.
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить.
Ляжу спати – ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать.
То ж дозволь, тебе, рідненька,
За усе поцілувать!
Мамо, настала весна,
Квітне верба запашна,
Річка в долині синіє.
Мамо, настала весна,
Пташечка в полі співає,
Пісня її чарівна
Сонечко вранці стрічає.
Мамо, настала весна,
Квітів нарвали ми з татом
Там, де поляна ясна,—
В тебе ж веснянеє свято!
Найсвятіші молитви, що йдуть до Бога,
Це твої, коли я йду у путь-дорогу.
Найрідніший блиск очей, що впав сльозою,
Бачу я, коли прощаюся з тобою.
Вірна мамина любов пресвятая
Нас, дітей, від бід усіх оберігає.
Добре серце матерів не старіє,
Нас теплом своїм завжди обігріє.
Хоч позве мене життя в сіт далеко.
Хоч іти поміж чужих, ой, нелегко,
Пісня мамина в душі моїй лунає.
Слово мами – оберіг в чужому краї.
Я завжди, де б не була, спішу додому:
Та мою розвіє тугу і утому
Ніжна посмішка очей, що так чекають
І у неба лиш добра мені благають.
Хотіла приручити мама день:
Варила, прала, поралась в городі,
Йому плела віночки із пісень,
Що линули із серця при нагоді.
Та, зрадивши увечері її,
Покинув той стареньку біля хати,
Щоб слухали пісні ті солов’ї,
Коли самотність буде колисати.
І тихо перекотиться у ніч
Журлива пісня колесом надії.
Лиш зорі й місяць знають, в чому річ,
Чому не йдуть у сни вологі вії.
Стомилась приручати дні свої…
Благає, щоб зійшлись онуки й діти,
А там вже… Хай співають солов’ї.
Вона ж відпустить день, піде спочити.
В круговерті клопотів одвічних
День новий несе нові тривоги…
«Мамо, прочитай мені про Бога!» —
Шепіт доні — наче з неба вістка.
Я в проханні цьому чую дивну
Ангельську мелодію стокрилу.
… Знаю, мамо, часто бракне сили —
Але не відмов — знайди хвилину.
Прочитай — натхненно і красиво —
Щирістю війни в дитячу душу.
Хай в ній розквітне невмирущо
Божого спасіння вічне диво.
Мамусь, а купи цукерочку
хочу таке велику, полуничну.
Мамусь, я для тебе дістану зірочку
і всю ніч подарую місячну.
Мамо, а приготуй щось смачне
до мене друзі прийдуть.
Мамо, поглянь на небо нічне,
зараз до твоїх ніг зорі впадуть.
Ма, сьогодні не чекай
я буду пізно, а можливо і не прийду.
Ма, ти вже звикай
скоро й взагалі піду.
Ма, та немає в мене часу вільного
я знаю, що впораєшся сама.
Ма, не потрібно крику божевільного
Все я кладу слухавку, мене нема.
Мамо,ти так посивіла
і вигляд у тебе хворобливий.
Мамо, рука твоя закам’яніла,
але дотик досі особливий.
Мамусь, а пам’ятаєш ніч
і зорі, які мали впасти до ніг?
Мамусь, поглянь вже північ
і я досі чую твій сміх.
Мамусь, ти знаєш, що люблю,
хоча рідко це чула від мене.
Мамусь, тепер я кожну ніч на колінах молю,
щоб у вісні обличчя твоє побачити усміхнене.
Ой, мамо , мамо , мені погано,
Болить у мене серце і душа.
Я за кохалась у того Івана,
Хлопця із сусіднього села.
Я закохалася у нього,
Весь час я бігаю за ним.
А він на мене не звертає уваги,
Каже: «Гуляй із хлопцем ти другим».
І вже не дивиться на мене,
З моєї подружки очей він не спуска.
Я зрозуміла , що милим буде не для мене,
Невдячна доля і любов моя гірка.
Я пригорнулася до мами,
І розказала їй усе.
Радій та знай уже: не за горами,
Те щастя прийде, доню, до тебе.
Ой мамо , мамо , мені вже не погано,
І не болить у мене серце і душа.
Я розлюбила того Івана,
Хлопця із сусіднього села.
І так вже вийшло , як казала мама,
Моє кохання прийшло до мене на весні.
Сусідський хлопець закохався в мене, мамо,
Він дарує мені , свою любов , свої пісні.
Ой, мамо , мамо , я така щаслива, мамо,
Співає і радіє в мене серце і душа.
Я закохалася в нього, мамо,
І хочу заміж за нього , уже сама.
Мамо люба, добра, мила…
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить.
Ляжу спати – ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать.
То ж дозволь, тебе, рідненька,
За усе поцілувать!
— Біля сонця, — шепче поле
І стернею небо коле.
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.
— Біля ватри, — мовить тато, –
Коли хочеться співати,
Пізнавати сни землі
На пташиному крилі.
— Біля пічки, — каже дід, –
Ні печалі, ані бід,
Хоч мороз, як лютий звір,
Що прибіг з Карпатських гір.
— У перині, — дума киця, –
І вуркочеться, і спиться, –
І калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.
— Біля мами, — кажуть діти, –
Завше радісно, як літом,
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.