Підбірка найкращих віршів про літо
У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик,
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
А метеликам – весело,
А метеликам – смішно,
Бо метеликам вересень
Щось наспівує ніжне.
Бо метеликам сонечко
Білі крильця лоскоче,
А довірливі соняхи
З ними гратися хочуть.
І метелики світяться
Свічечками в блакиті,
Бо маленьким не віриться,
Що кінчається літо.
Нас сонечко стрічає,
У літечко біжить.
Теплом всіх пригощає,
Струмочком дзюркотить.
І ми радієм разом
Яскравій цій порі.
Багато друзів літо
Приносить дітворі.
Сплітаємо віночок
Із сміху і пісень.
Із друзями проводимо
Ми кожен літній день.
Нас сонечко чарує,
Дарує нам дива.
Яка весела, радісна,
Чудова ця пора!
Я всміхаюсь сонечку:
— Здрастуй, золоте!
Я всміхаюсь квітоньці,
Хай вона цвіте!
Я шукав на листячку росу —
Срібну і прозору, наче сльози.
Заглядав у квіти і в траву,
Та, на диво, не знайшов нічого.
Я заспав. А сонце встало
Й все до крапельки зібрало.
Літо теплі промені назбирало,
Стільки треба встигнути – дня замало.
Треба літу ягідку запалити,
Треба жито й зіллячко накосити.
Грає влітку сонечко височенько,
Бачить влітку сонечко далеченько.
То коли ж тут літечку спочивати?
Треба теплим променям раду дати.
Тож працює літечко щохвилини,
Понад світом жайвора пісня лине.
Гріє літо поглядом і зоріє,
Хто збирає промені, той зуміє!
Умивало літечко ранки росами,
Щебетало співами стоголосими.
Напувало ріки підземні зливами,
Вигравало теплими переливами.
Походжало літечко хлібним полечком,
Золотило колос гарячим сонечком.
Пригощало літечко урожаями,
Розважало сяйвом і водограями.
Обіймало літечко надвечір’ями,
Гомоніло з місяцем і сузір’ями,
Простелило стежечку подорожньому,
Посміхалось барвами літо кожному!
– Я відкриваю двері в літо,
Де теплим сонечком зігріто
Повітря, небо, землю, води,
Де все росте і плодородить.
Й мені дістанеться роботи:
Лише встигай бур’ян полоти
І проганяти без перерви
З плодів жуків, пташок і черви.
Калина ж гарно як почервоніла,
Вдяглась у стиглий цвіт горобина
І ягідками щедро зарясніла,
А кожна днина тепла і ясна.
Це серпень верховодить у природі,
Ще літечко — краса скрізь і тепло!
І дружно все достигло на городі,
Квітками дивовижно зацвіло…
Це серпень щедро-щедро зігріває,
Бо все ще літо, все ще довгі дні.
А навіть як і дощик накрапає
Й співає світлі й добрі нам пісні,
То радість нам і щастя всім дарує,
І насолоду щиро він несе.
А літо ще буяє і квітує
І радує нам серденько — це все!
Наразі ідеально все у нас,
А літечко чарівне і прекрасне!
Жара й дощі — все у потрібний час:
Вночі — гроза, вдень світить сонце ясно.
Чудово все! Це ж літо надворі,
Краса повсюди, все теплом зігріте.
Багато сонця й світла в цій порі,
Бо ж зараз літо! Дивовижне літо!
І хоч вже не співають солов’ї,
Бо є багато у пташок роботи.
Та радістю наповнені гаї —
У гніздах пташенята жовтороті!
А скрізь краса, чарівність і тепло,
Все починає швидко достигати.
А сонце в небі піку досягло
І почало потрошечку спадати.
Надворі червень. Дні давно вже довгі.
Земля таріллю під тепло лягає.
Високе небо, тихе і бездонне.
Жита у полі вітер колихає.
Буріють перші у садку порічки,
Радіють сонцю вишні й абрикоси.
У яблук, груш порозовіли щічки.
Дощу розсада все частіше просить.
Гаряче сонце в обіймах заграви
За ліс тікає, щоби відпочити.
Ще комарі на скрипочках не грають,
Бажають день ще трохи доточити.
Коли ж у трави ляжуть щедрі роси,
І цвіркуни стривожать синій вечір,
Пташина пару до гнізда запросить,
Щоб колискову заспівать малечі.
М’ячем поволі місяць випливає,
Щоби небесні подолати милі,
Йому і зорям соловей співає.
Мурахи сплять, бо дуже вже втомились.
Люблю червневі дні я й ночі теплі,
Коли краса навколо і розмаї,
Коли вода у річечці отерпла,
Й здається, дива кращого немає.
Серпень заглядає у віконце.
— Липню, залиши краплинки сонця!
Накупався в ньому ти доволі.
Дарував садам, і лісу, й полю.
Жнивував із сонечком яскравим,
Квітував у лузі різнобарвнім,
Засмагав на теплому пісочку,
Одягав всім соняхам віночки.
Буду й я із сонечком дружити!
Щастя й радість дарувати дітям.
Почастую яблучком смачненьким,
Заспіваю пісню веселеньку!
Брате-Липню! Не сумуй дощами.
Швидкоплинний час відчинить браму,
Й знову, й знов твоя пора настане,
Ми любить тебе не перестанем!
…Квітне Літо. Дні спішать за днями,
Відлітають разом із вітрами.
Серпень у чеканні на порозі,
Липень вдаль крокує по дорозі.
Спинилось літо на порозі
І дише полум’ям на все,
І грому гордого погрози
Повітря стомлене несе.
Умиється зелене літо
І засміється, як дитя, –
Весни ж і весняного цвіту
Чи я побачу вороття?
Чи весняні здійсняться мрії?
Чи літо не обманить їх?
Чи по степу їх не розвіє,
Мов пух на вербах золотих?
Бджілки золотисті
В квітах літають,
Роси перлисті
З трав опадають.
З золота зіткане сяєво ллється,
Ліс в нім купається, листя сміється.
В шатах зелених
Вийшла дівчина,
В косах студені
Роси-перлини.
З золота зіткане сяєво ллється,
Ліс в нім купається, листя сміється.
В квітах барвистих
Дівчина сяє,
В оченьках чистих
Сонечко грає.
З тих оченяток маєво ллється…
Дівчина літом веселим зоветься…
Ах, літечко! Яка пора чудова!
Тепло і сонце, синява небес!
І кожен день якась нова обнова,
І повно влітку радості й чудес!
А скільки квітів, шовковисті трави,
А скільки звуків різних, кольорів!
Нові пісні, щодня нові забави,
Одвічна казка чарівних лісів…
І плин річок, що кличуть в літню пору
І блискітками в сонці виграють.
А підніми свою голівку вгору,
Там кораблі білесенькі пливуть…
І всюди казка, всюди літом диво!
Тепла багато, довгий-довгий день.
А як же гарно всюди, як красиво!
І ще багато щастя і пісень…
Яке це щастя — літечко тепленьке
І довгий-довгий теплий, літній день!
Пливе по небу сонце помаленько,
Дзвенять у небі тисячі пісень.
Їх слухаєш і серденько радіє,
Бо ці пісні від щастя так дзвенять.
Від них у серці зріє дивна мрія.
А літні дні біжать собі й біжать…
Дарують людям пречудову казку,
Красу й тепло вони несуть для всіх.
І надзвичайну ніжність, тиху ласку…
І в цей букет вплітають щирий сміх.
Бо ж літечко — це ж надзвичайне диво!
Високе сонце дивиться з небес.
А щастя й радість сплетені щасливо,
Бо літечко — це чудо із чудес!