Красиві та оригінальні вірші про мальовничу та прекрасну весну
Навесні, коли бузок
Хоче зацвітати,
Виглядає ластівок
Наша біла хата.
Ми подвір’я підмели,
Висіяли квіти,
А весні допомогли
Яблуні білити.
І розчистили струмок,
Що тече з діброви…
До прильоту ластівок
Все у нас готово.
Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх — угадай.
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, —
Шкода їхньої краси!
Біля яру, біля стежки
одягла верба сережки.
Головою хилитала,
потихесеньку питала:
– Де ота біленька хатка,
що гарнесенькі дівчатка?
Хай би вибігли до стежки,
подарую їм сережки.
Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті,
Сяє сонце золоте…
«Швидше, мамо, черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички Я і сам не підійду».
Квітневий, теплий, свіжий ранок,
Вже вийшло сонце зза гори
І шле проміння життєдайне —
Всесвіту щедрії дари.
І бризки сонця золотого
Зі сну збудили все живе,
А ось в безмежному просторі
Хмаринка лебедем пливе.
Весна співає, животворить
І щастям серце наповня,
Весна нам стеле шовком трави
І сипле квітом навмання.
Весно, весно! Перші квіти
Розцвітають на землі.
Сині проліски привітно
Зводять вінчики малі.
І хоч, може, буде влітку
Більше квітів запашних,
Та для нас найперша квітка
Наймиліша від усіх.
Ми завжди її помітим,
Весну в дім принесемо.
І тому цей місяць Квітнем
По заслузі ми звемо.
Привіт, Весна! Влаштовуйся зручніше,
Ми всі тебе чекаємо давно!
З тобою на душі стає тепліше,
А що там за прогнозом – все одно…
Весною навстіж вікна відчиняєш,
І квіти ставиш в вазу на столі.
І тихо, несміливо так чекаєш,
Що жити стане краще на Землі!
Заходь, Весна, розсип пелюстки квітів,
І спів пташиний швидше увімкни!
Бо в кожному куточку, всюди в світі
Чекають з нетерпінням всі Весни!
Така погода дивовижна,
Сюрпризів повен виднокіл.
Весна цьогоріч йде розкішна —
Сади цілує міст і сіл.
Дощем зливає, сонцем світить,
Хвилює, вабить і п’янить.
Готове плакати й любити —
У грудях серце тріпотить.
Таку погоду дивовижну,
Сюрпризів повний небокрай,
Весну вдихнути в груди ніжну
І в серці втримати бодай!
Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна —
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!
Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.
Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей…
Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п’є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим…
Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!
Навесні, коли бузок
Хоче зацвітати,
Виглядає ластівок
Наша біла хата.
Ми подвір’я підмели,
Висіяли квіти,
А весні допомогли
Яблуні білити.
І розчистили струмок,
Що тече з діброви…
До прильоту ластівок
Все у нас готово.
І знов весна, знов жайворонки в полі, –
А з кожною весною ближче нам
До того, що ми звемо майбуттям, –
До свята серця, розуму і волі.
Берези й клени, ще недавно голі,
Стоять, зеленим маючи гіллям,
Зелена рунь, на радість сіячам
Вздовж залізничних веселиться колій.
Стрункі дівчата в одягах легких
Перлово-ніжний розсипають сміх,
Як пісні, все віддаючи роботі.
Сьогодні груша розцвіла рясна,
І в веснянім я чую повороті:
Іде, надходить людськості весна!
Весна, весна! Радійте, дітки!
Ховайте швидше саночки!
Немов пташки, летіть із клітки, –
З кімнати, з хати у садки.
А там, в садочках, – сонце, співи.
В траві фіалки зацвіли…
Джмелі і бджілки загули,
І скрізь метелики щасливі.
Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
Склала я цю пісеньку голосну
Про гаряче сонечко, про весну.
Батьківщино сонячна, рідний край!
Тут топчу я стежечку з краю в край
І тягнусь, мов квіточка, в висоту.
Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
І лунає пісенька скрізь моя:
Батьківщину сонячну славлю я!
Бджоли — радісні дзвіночки —
Доторкаються листочків,
З лугу пишної постелі
Квіти дивляться веселі,
Бо весна прийшла…
Рибка блискає лускою,
Стриж летить вгорі стрілою,
І деркач кричить у лозах,
Гомонять найперші грози,
Бо весна прийшла…
Стрибунець хита стеблину
Млин скрегоче без упину,
Журавлі кружляють колом
Над м’яким зеленим долом
Бо весна прийшла…
Пісня чується — веснянка —
На стежинах і полянках.
Диво-птахом бистрокрилий
Полечу над краєм милим
Бо весна прийшла…
Годі, діточки, вам спать!
Час давно вже вам вставать!
Гляньте: сонечко сміється,
В небі жайворонок в’ється,
В’ється, радісно співає, —
Він весну вам сповіщає!
А весна та чарівниця
Щиро вам несе гостинця;
Пташка, рибка, звір на волі,
Божа пчілка, квітка в полі, —
Всі весною оживають,
Весну красну прославляють.
– Що з весною настає?
– Сніг у полі розтає.
– А чому то так буває?
– Сонце його пригріває.
– Що ж синіє на землі?
– Ніжні проліски малі.
– А що пнеться з-під листа?
– То травичка вироста.
– А над полем що бринить?
– Любий жайворон дзвенить.
І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.
І я не знаю, це весна чи ні?
Сваровськи би позаздрив дивним стразам,
Що мерехтять у мене на вікні.
Не встигне поле зазимків злякатись,
Не встигне вийти річка з берегів, —
Весна пливе під парусом акацій,
Зима пливе під парусом снігів.