Історія написання вірша “Два кольори” письменником Дмитром Павличком
Дмитро Павличко народився 22 лютого 1929 року в місті Києві. Його біографія пов’язана з активною участю у визвольному руху, протистоянні радянському режиму та захисті національних цінностей. У своїх віршах він відображав долю українського народу, його трагедії й надії.
“Два кольори” був написаний у 1967 році, коли українське суспільство відчувало тяжку духовну та культурну атмосферу в межах Радянського Союзу. Вірш символізує боротьбу за свободу й незалежність, представляючи два кольори – блакитний та жовтий, як кольори українського прапора.
Крім того, у вірші відчутні елементи патріотизму, національної гідності та глибокого почуття приналежності до українського народу. Він став своєрідним символом національної самосвідомості та боротьби за свої права та свободу.
Згодом, після отримання Україною незалежності в 1991 році, вірш “Два кольори” став символом державності та національної єдності. Його строки відображають важливі цінності українського народу та його бажання жити в свободі та гідності.
Вірш “Два кольори”
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.