Підбірка красивих віршів про маму для дітей та дорослих
“Коханій мамі”
Моя маленька біла хата,
Садок вишневенький при ній —
Цей спогад серця вічним святом
Несу собі із краю мрій.
І Мама — як Свята Молитва.
Як Сонечко, що любить цвіт,
По волошковій пісні жита
Веде свою Надію в світ…
І так близенько нам до неба,
І так нам зоряно удвох.
О МАМО! МАМОЧКО, від Тебе
Прийшов у мою душу Бог.
І в час скорботи і посухи,
І в час свинцевої грози
Твоя Молитва й Сила Духа
В моєму серці біль сльози
Гасили завжди… Мамо, Мамо,
Кохана Мамочко, прости…
В житті між хаткою і Храмом
Судились нам важкі хрести,
Терниста путь, болючі сльози…
Схилюсь перед Тобою знов:
Нехай Небесний Вищий Розум
Воздасть Тобі за всю Любов!…
Моя маленька біла хата,
Садок вишневенький при ній…
Я хочу в те тихеньке свято.
Де менше болю, більше мрій…
Де так біблійно квітли зорі,
Де так співали солов’ї
В саду вишневім, мов в соборі:
Тули до серця ті пісні…
Де небеса цвіли барвінком
У євангелії весни,
Де я сміялась дзвінко-дзвінко
І вірила у світлі сни.
Де айстри Мамині світились,
Мов кольоровії сонця,
Де я між мальвами молилась —
Сама, мов мальва, до Творця.
Де плакали й співали квіти,
І не вмирали круглий рік.
Де Сонце й Місяць — Божі діти —
Вели моєму щастю лік.
Де хліб насущний і Молитва,
І квіти , й зорі, й доброта —
У серці воєдино злиті,
Де МАМА — юна і Свята.
“Мамо, було покличеш”
Мамо, було, покличеш,
казку почнеш казати,
доленьку світлу зичиш,
років життя багато.
Зір одвести не смію:
казка – моя утіха…
Знаєш ти все і вмієш,
бачила щастя й лихо…
Мамо, долоні милі
в праці важкій згрубіли,
зморшки чоло покрили,
коси не чорні – білі…
Чомусь ніколи тільки
сліз я твоїх не бачив…
Шибки торкнеться гілка,
стукає хтось неначе.
Може, до мене мати
вечором йде імлистим –
очі осяють хату,
рідні, як совість, чисті…
Може… даремно ждати
в гості тебе, єдину:
Дивиться сумно мати
з картки на сина…
“Дуже люблю”
Матусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу.
Ти знаєшь, матусю,
Як дуже тебе я люблю!
І ти мене любиш, хоч я неслухняна,
Частенько і шкоду роблю.
Та ти все пробачиш,
Мене поцілуєшь,
І я тебе дуже люблю!
“Мамині руки”
Пахнуть руки в мами
Хлібом, пиріжками,
Бо ці руки гарні
Трудяться в пекарні.
Глібчик у крамниці
Купить паляницю –
Пахне у хлібині
Мамин труд хлопчині.
“Усе починається з мами”
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери, й слово,
І зроблена разом обнова…
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
“Найрідніша”
Хто розкаже мені казку,
Хто щедрішій всіх на ласку?
Ти, матусю, наймиліша,
В цілім світі – найрідніша!
Хто нас ніжить і голубить,
Пестить, гладить ніжно й любо,
Пригортає до серденька?
Ти, моя найкраща ненько!
“Матусям уклонімось знов і знов…”
Матусям уклонімось знов і знов…
Бо нам життя вони подарували.
І неосяжна мамина любов
В усі часи дітей оберігала.
Молитва порятує від біди,
Благословення дасть і щастя, й долю.
Ми вдячні Вам, матусі, за труди,
Хай радості у Вас буде доволі.
Хай не торкається очей сльоза,
Хвороби давні хай не докучають.
Хай райдугою зміниться гроза!
Частіше діти й внуки приїзжають!
Цілуєм Ваші руки золоті,
Чоло у зморшках, сивину на скронях…
Ви — найдорожчі наші у житті!
З любов’ю світ тримаєте в долонях!
“Мамині вишні розквітли в саду”
Мамині вишні розквітли в саду,
Ніжно мене обіймають гілками.
В сад весняний я до мами іду,
Вічності ніби немає між нами.
Ці пелюстки ніжні, мов сивина,
Снігом укрили матусині скроні…
Мама у вишнях й сама, як весна,
Тисне в задумі до серця долоні…
Пошепки вітер їй пісню співа,
Квіти у тиші тріпочуть несміло.
Там, поміж вишень, здається, жива
Мама стоїть… Та шляхи засніжило…
Маминих вишень п’янкий білий цвіт
Спогадом теплим в минуле вертає.
Ніби матуся з далеких світів
Ласку й любов знов дарує безкраю…
“Материнська ласка”
Материнська ласка, батьківська любов…
Спогади ятряться в серці знов і знов.
Пісня колискова у душі бринить,
І поради слушні згадую щомить.
Пригортала хата нас, малих, теплом,
Пахли руки мами хлібом й молоком…
Розцвітала м’ята, мальви край воріт,
І такий безкрайній простилався світ!
Нас манили далі і нове життя,
Та нема в минуле більше вороття…
Опустіла хата, мальви відцвіли,
І пішли у вічність ті, хто там жили…
Лиш шепоче вітер про минулі дні,
Розгойдавши віти, наспіва пісні…
Материнська хата, батьківська любов…
Спогади ятряться в серці знов і знов.